Підготовка до тестування: тести ЗНО онлайн від Освіта.ua

Майбутні учасники зовнішнього оцінювання, які вже розпочали підготовку до тестування в 2018 році, мають можливість скористатись безкоштовним сервісом ЗНО онлайн, розробленим Освіта.ua.

На платформі розміщені всі варіанти тестових завдань, що були запропоновані учасникам ЗНО під час основних та додаткових сесій 2009-2017 років, усі пробні тести, а також коментарі провідних фахівців до правильних відповідей на завдання тестів.

Використання сервісу допоможе учасникам ЗНО зрозуміти структуру тесту з української мови і літератури, ознайомитись із формами завдань та коментарями до правильних відповідей до кожного завдання тесту.

Якою буде зарплата педпрацівників із 2018 року

Новий закон України «Про освіту» набирав чинності 28 вересня 2017 року за винятком окремих його положень, які запрацюють упродовж 2018–2019 рр.

За інформацією buhgalter.com.ua, оплата праці педагогічних і науково-педагогічних працівників визначатиметься за ст. 61 цього закону:

1. Посадовий оклад педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії встановлюється в розмірі 3-х мінімальних заробітних плат.

Посадовий оклад педагогічного працівника кожної наступної кваліфікаційної категорії підвищується не менш ніж на 10%.

Найменший посадовий оклад науково-педагогічного працівника встановлюється на 25% вище від посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії. Кожен наступний посадовий оклад науково-педагогічного працівника підвищується не менш ніж на 10% від попереднього.

Схеми посадових окладів (ставок заробітної плати) педагогічних і науково-педагогічних працівників державних і комунальних закладів освіти затверджуються КМУ з урахуванням норм згаданого вище закону.

Зверніть увагу

Вимоги до мінімального посадового окладу запрацюють із 2018 року. Водночас Уряду доручено забезпечити до 2023 року поетапну реалізацію положення ч. 2 ст. 61 цього закону, передбачивши при цьому щорічне збільшення посадового окладу педагогічного працівника найнижчої кваліфікаційної категорії до 4-х прожиткових мінімумів для працездатних осіб пропорційно розміру збільшення доходів Держбюджету порівняно з попереднім роком, і затвердити відповідні схеми посадових окладів (ставок заробітної плати).

2. Науково-педагогічним, науковим та педагогічним працівникам закладів освіти встановлюються доплати за наукові ступені та вчені звання.

3. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам установлюються щомісячні надбавки за вислугу років у розмірах: понад 3 роки — 10%; понад 10 років — 20%; понад 20 років — 30% посадового окладу.

4. Педагогічний працівник, який пройшов сертифікацію, отримує щомісячну доплату в розмірі 20% посадового окладу (ставки заробітної плати) пропорційно до обсягу педагогічного навантаження протягом строку дії сертифіката. Норма запрацює з 01.01.2019.

5. Заклад освіти має право за рахунок власних надходжень й інших джерел, не заборонених законодавством, установлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії та інші види заохочень.

6. Керівник закладу освіти відповідно до законодавства, установчих документів і колективного договору має право встановлювати педагогічним і науково-педагогічним працівникам доплати, надбавки, премії за використання в освітньому процесі іноземних мов,сучасних технологій, реалізацію інноваційних проектів тощо.

7. Педагогічним і науково-педагогічним працівникам за рахунок власних надходжень закладів освіти може надаватися матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань. Умови надання такої допомоги визначаються установчими документами закладів освіти чи колективним договором.

8. Також гарантовано:

• виплату педагогічним працівникам щорічної грошової винагороди в розмірі до одного посадового окладу (ставки заробітної плати) за сумлінну працю, зразкове виконання покладених на них обов’язків;
• виплату педагогічним і науково-педагогічним працівникам допомоги на оздоровлення в розмірі місячного посадового оклад (ставки заробітної плати) під час надання щорічної відпустки.

Після набрання чинності вказаним законом розмір заробітної плати педагогічних і науково-педагогічних працівників не може зменшитися, якщо ці працівники продовжують обіймати відповідні посади, виконувати відповідні обов’язки та зберігають відповідну кваліфікаційну категорію.

Держава буде контролювати якість шкільної освіти

Однією з важливих новацій закону «Про освіту» є створення Державної служби якості освіти. Про це повідомила міністр освіти Лілія Гриневич.

За її словами, децентралізація коштів та повноважень має призводити до централізації контролю якості.

«Це тренд сучасних децентралізованих систем. При децентралізації ми можемо мати великі різниці в якості, тому цей фактор повинен врівноважуватися. Для цього Закон передбачає створення Державної служби якості освіти, яка матиме регіональні представництва на місцях» - повідомила Гриневич.

Вона наголосила, що регіональні представництва Державної служби якості освіти займатимуться контролем якості надання освітніх послуг.

МОН хоче ввести у школах спортивну програму ЮНІСЕФ

МОН підтримує необхідність поширення в усіх школах програми ЮНІСЕФ «Спорт заради розвитку», яка допомагає школярам розвивати важливі соціальні навички. Про це, під час круглого столу, присвяченого перспективам поширення спортивної програми, сказав заступник міністра освіти Роман Греба.

«Спорт – це дієвий інструмент для того, щоб об’єднувати дітей, розвивати у них як лідерські вміння, так і звичку працювати в команді. Через спорт ми повинні формувати в школярів повне несприйняття будь-яких форм дискримінації. Це, зокрема, стосується й такого явища, як булінг. Саме через командну роботу на уроках фізичної культури діти можуть вчитися поважати один одного та бути терпимими», – зазначив заступник Міністра.

Проект «Спорт заради розвитку» реалізовувався у 302 школах п’яти східних областей України: Запорізькій, Харківській, Дніпропетровській та на підконтрольних Україні частинах Донецької та Луганської областей.

У межах програми упродовж 2016-2017 років школи отримали спортивне обладнання, форму, а в 30 навчальних закладах були відкриті спортивні майданчики.

Окрім цього, у 2017 році було проведено 27 тренінгів для понад 800 вчителів фізкультури та керівників шкіл. Цьогоріч також провели спортивні турніри, зокрема, футбольні змагання серед дівчат.

На заході презентували й навчально-методичні посібники для вчителів, що стануть корисними у роботі з дітьми. 2тис таких посібників вже найближчим часом доставлять в ключові науково-освітні установи та школи, що брали участь в проекті.

Опорні школи - це нова якість освіти, - міністр

Опорні школи є не просто місцем, куди довозять дітей, це нова якість української освіти. На цьому наголосила міністр освіти Лілія Гриневич під час свого виступу на форумі, присвяченому децентралізації в освітній сфері.

«Планувалося, що опорна школа стане ініціативою нових об’єднаних територіальних громад, які будуть зацікавлені в побудові якісної освіти для своїх дітей. Так, власне, і є, адже 134 з 450 опорних шкіл, що наразі функціонують в Україні, створені саме знизу, з ініціативи новоутворених громад. І тенденція порівняно з минулим роком покращується. Якщо в аналогічний період минулого року зі 135 опорних шкіл 20, тобто 15% від загальної кількості, були створені в ОТГ, то цього року вже 30% опорних шкіл функціонують саме в ОТГ. Важливо зазначити, що опорні школи – це не просто місце, куди довозять дітей, це нова якість української освіти», – розповіла Лілія Гриневич.

Вона також додала, що держава розуміє свою відповідальність та вкладає значні кошти в розвиток опорних шкіл.

За її словами, протягом двох років з державного бюджету на закупівлю автобусів для підвезення дітей до опорних шкіл виділено 500 млн грн, а на обладнання їх природничо-математичними кабінетами – ще 500 млн.

Водночас у 2017 році для ОТГ було виділено окрему субвенцію у 300 млн грн на ці витрати.

Гриневич обіцяє вчителям педагогічну свободу

Міністр освіти Лілія Гриневич наголошує, що новий закон «Про освіту» має кілька стрижневих ідей, серед яких педагогічна свобода вчителя та фінансова автономія шкіл. Про це вона заявила під час форуму на тему: «Децентралізація у сфері освіти», розповідаючи про імплементацію нового закону.

«По-перше, педагогічна свобода вчителя. І тут нам доведеться працювати з вчителями. Щоб усі педагоги могли самостійно розробити власні програми потрібен час. Тому для перших класів усі вчителі матимуть підвищення кваліфікації», - наголосила Гриневич.

«Наступне, фінансова автономія. Це не означає, що буде бухгалтер в кожній школі. Просто ви самі зможете побудувати оптимальну модель, наприклад, щоб один бухгалтер обслуговував кілька шкіл. Що точно має бути – кожен директор повинен знати, що робиться з його бюджетом і оприлюднювати цю інформацію», – зауважила міністр.

Вона також підкреслила, що зараз «важливо зрозуміти, які тіньові кошти є в освіті. А батьки мають побачити, які шалені гроші вкладає громада на утримання школи, бо зараз вони цього не бачать».

Увімкнути потенціал школи як одне із завдань сьогодні

Нещодавно мені у руки потрапило дослідження, у якому спробували визначити рівень довіри та уважності серед вчителів та директорів 75 державних шкіл 11 країн світу. 19% шкіл, які взяли участь у цьому дослідженні, знаходились у сільській місцевості, 41% - у містах, 40% - у приміській зоні.

Завданням дослідження було визначити, наскільки довіра та уважність взаємопов’язані між собою та важливі для розвитку школи. Вчителям та директорам було запропоновано оцінити ряд тез, які стосувалися відносин із директором та іншими вчителями, за шкалою від (1) – дуже не погоджуюся до (6) – дуже погоджуюся.

До результатів дослідження ми ще повернемося; наразі спробуємо розібратися із поняттями довіри та уважності. Адже якщо довіру ми ще охарактеризувати ймовірно можемо, то що означає концепція уважності (mindfulness), тим більше у шкільному середовищі, викликає питання.

Виклик «увімкненості»

Спробуйте пригадати ситуацію, коли вам щось не вдавалося, і ви не розуміли, що саме не так. Як ви діяли в цьому випадку? Наскільки легко було змінити звичну практику? Зазвичай, якщо нам щось не вдається, ми схильні діяти у звичному режимі, не змінюючи підходу. Так формується певна звичка, яку важко долати із часом.

Автори дослідження стверджують, що в такий спосіб ми «вимикаємо» нашу здібність до уважності як можливості помічати те, що працює чи не працює, що має сенс чи не має сенсу. Натомість покладаємося більше на готові рішення та вже існуючі процеси, навіть якщо вони абсурдні чи не працюють.

В такий спосіб ми «застрягаємо» у звичній для нас ситуації, яка стає нормою чи, можливо, комфортом, хоч може і не передбачати покращення. Зрештою ми відмовляємося від помилок та їх аналізу, обмежуючи в такий спосіб, часто неусвідомлено, власний розвиток та розвиток організації, в якій працюємо.

Тим більше, нас може поглинати непростий контекст: всі так роблять; так робилося упродовж  багатьох років; від нас нічого не залежить, усе іде «згори»; це не наше завдання щось змінювати, тим більше піддавати сумніву звичну практику або ж авторитет свій чи колег. Перелік можливих виправдань чи обґрунтувань можна продовжити.

У культурі школи це може проявлятися у неспроможності дати відвертий зворотний зв’язок одне одному, коли вчителі просто хвалять одне одного, натомість директор часто є носієм усіх правильних відповідей та рішень. Це також означає надмірне покладання на органи влади і недооцінку власної ролі та можливого впливу.

Зазвичай шкільній команді, яка потрапила у логіку «у нас все добре», «так, як у всіх» або ж просто «ми хороші», важко обговорювати проблеми та помилки, які виходять за рамки дозволених (часто за усною згодою) тем. Бо це вимагає довіри одне до одного, як і готовності бути вразливим і почути часто ненайприємніші речі. Натомість уважність передбачає гнучкість, пильність, відкритість та спроможність перестати робити те, що не працює.

Для вчителя це б означало вийти за межі свого класу чи припинити обговорювати з колегами побутові справи і розпочати запрошувати інших учителів  на власні уроки, просити про зворотний зв’язок і вчитися давати цей зворотний зв’язок іншим. Черговий раз, коли один учитель запитує іншого після проведеного заняття: «Ну як було?», можна задуматися, чому відповідь одразу формулюється у форматі «добре». Чи справді це «добре» таким і є, чи це лише спроба уникнути розмови, конфлікту?

Звичайно, це складно, адже мова про власний авторитет, перш за все, у власних очах, а також про взаємовідносини з іншими. Ускладнюють процес часто відсутність культури постійного навчання та вдосконалення у школі, а також недовіра серед колег.

Проте за уважність або ж «ввімкненість» вчителя у процес розвитку школи варто поборотися – як і вчителю у роботі над собою та з колегами, так і директору як лідеру змін. Адже уважність кожного окремого вчителя визначає організаційну спроможність школи.

Ця спроможність включає ставлення до помилки, безперервний пошук причин того, що не працює, та уникнення надмірних спрощень, коли причину неефективного рішення чи процесу зрозуміти важко. Це передбачає також терплячість, бо зміни безперервні, а складність проблем та залучення кожного зростає, адже у команді завжди є люди, які опираються новому і невідомому. Рішенням може бути фокус на ту меншість, яка готова працювати по-іншому.

Коли був той момент «ввімкненості»?

Американський дослідник Пітер Сенге, автор книги про організації, які навчаються, стверджує, що однією із відповідей на питання розвитку шкіл може бути робота із ментальними моделями, які у нас є.

По суті це робота із нашим сприйняттям світу і тим, як це сприйняття формує нашу реальність, щоденні дії. Сенге пропонує два прості механізми:

• питання (ініціація обговорень у школі різних думок, практик,підходів, а також створення середовища, де кожен може сказати свою думку, якою б іншою та критичною вона не була);

• рефлексія (аналіз власного мислення, думок, дій та результатів цих думок і дій, як і певного колективного процесу разом).

• що ми хочемо, щоб наші учні вивчали?

• як ми знаємо, що вони успішно засвоїли та застосовують той чи інший матеріал?

• як ми діємо, якщо учні втрачають інтерес чи не вчаться?

• які можливості ми пропонуємо для учнів, які швидко навчаються та показують успіхи в цьому процесі?

Ми схильні думати, що наші думки та переконання правдиві, що правда очевидна і єдина, і усе це обов’язково підкріплено істинними даними. Таке розуміння може заважати ставити питання, ініціювати обговорення чи рефлексувати, натомість підсилює існуючі ментальні моделі у наших головах. В такий спосіб ми можемо переконувати себе, що праві.

Натомість якщо вчитель спробує ставити під сумнів те, як він навчає у класі? Якщо почне більше обговорювати з колегами результати учнів та свої виклики чи успіхи? Якщо просто впустить трохи сумніву у свій професійний світ? І якщо директор одним із основних напрямків у роботі зробить формування діалогу між колегами із фокусом на наступні питання:

Питання можуть бути різні. Важливо, щоб у центрі був учень, а інструментами – діалог та більше питань. Наради у форматі доповідей чи звітів мають піти у минуле. Натомість потрібно практикувати обговорення, коли учасники не бояться зупинитися і запитати себе та одне одного, на які спостереження і дані ми спираємося у наших рішеннях, чи усі згідні із цими твердженнями, як ми обгрунтовуємо і чи важливі  ті чи інші думки.

Це про уважність та про ввімкненість у процес, який одразу отримує інший рівень ефективності. Це про першочергове питання кожного до себе: «Коли для мене був мій останній момент «ввімкненості» в те, що я щоденно роблю?». Можна його чудово відрефлексувати наодинці із собою або ж із тим, кому ви довіряєте.

Довіра та уважність як умови розвитку школи

Результати дослідження говорять, що довіра серед вчителів та до директора підвищує рівень уважності вчителя. Довіра та уважність –  це два паралельні процеси, які уможливлюють одне одного. Довіра передбачає готовність відкритися та стати вразливим. Адже лише у відкритому, доброзичливому та розуміючому середовищі людина може говорити про помилку та справді відчути, що помилка – це можливість стати кращими і знайти ефективніші рішення.

Сьогодні від вчителів можна почути: «Помилки – наші друзі». Чи ховається за цими словами життя у цьому стилі – питання. Тут хорошими суддями можуть бути учні, які зазвичай відчувають, що є правдивим, а що формальним. Проте ця теза точно передбачає «ввімкненість» та уважність кожного вчителя та, передовсім, персональне зусилля в роботі над собою, а також велику працю над формування шкільної культури директора, який не хоче залишитися у логіці «як є» чи «добре», а мислить ширше.

Можливо, зараз саме той момент, коли вчителю та директору вдасться ввімкнути свій та шкільний потенціал, адже це лише питання рішення і праці.

Закон України «Про освіту»: крок за межі

Єдиний спосіб відкриття меж можливого —
це зробити крок за ці межі, у неможливе.

(Другий закон Артура Кларка)

Закон України «Про освіту» «регулює суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов’язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права…».

В ньому зазначено, що «здобувачі освіти мають право на :… індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти та запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання».

Закон роз’яснює: «Індивідуальна освітня траєкторія в закладі освіти може бути реалізована через індивідуальний навчальний план». Батьки здобувачів освіти теж мають право «брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану».

Сучасна система освіти в Україні суттєво звужує межі дії закону, зокрема, в реалізації індивідуальної освітньої траєкторії та індивідуального навчального плану. Однією з перепон є «Навчальні програми» - документ, в якому окреслюється коло основних знань, умінь і навичок, що підлягають засвоєнню з кожного окремо взятого навчального предмета.

Перш за все слід зазначити, що згідно з законом «Про освіту», невіддільним складником системи освіти є дошкільна освіта. Вона відповідає нульовому рівню Національної рамки кваліфікацій.

Про рівень знань та умінь дітей дошкільного віку можна дізнатися з «Базового компонента дошкільної освіти».

«Базовий компонент дошкільної освіти ― це Державний стандарт дошкільної освіти України, який реалізується програмами та навчально-методичним забезпеченням, що затверджуються Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України. У ньому зведено норми та положення, що визначають державні вимоги до рівня освіченості, розвиненості та вихованості дитини 6 (7) років; сумарний кінцевий показник набутих дитиною компетенцій перед її вступом до школи».

Отже, дитина стає на шлях індивідуальної освітньої траєкторії ще в дошкільному віці. Набуває знання під час відвідування дошкільних дитячих закладів, вдома. З набутими знаннями та уміннями дитина йде навчатися до школи.

Таким чином, на даному етапі розвитку освіти в Україні про орієнтовний рівень знань майбутніх першокласників можна дізнатися із Закону «Про освіту», «Базового компонента дошкільної освіти» та з «Навчальних програм для початкової школи».

Не всі діти відвідують дошкільні заклади, в яких діяльність педагогів спрямована на всебічний розвиток малюків згідно з «Державним стандартом дошкільної освіти України». Ті діти, вихованням і розвитком яких займаються переважно вдома, можуть мати знання та уміння, що відрізняються від зазначених у «Базовому компоненті дошкільної освіти».

Про відповідність можна було б дізнатися з «Навчальних програм для початкової школи», але більшість з них не може бути орієнтиром рівня знань та умінь майбутніх школярів.

Так, у програмі з математики зазначено: «Формування початкових математичних знань, умінь і способів діяльності, їх практичне застосування ґрунтується на суб’єктному досвіді дітей, набутого ними або у сім’ях, або у дошкільних чи інших навчальних закладах. Дошкільники, як правило, володіють уміннями орієнтуватися у просторі та визначати розташування у ньому різних об’єктів навколишнього світу; лічити, принаймні, в межах 10, робити елементарні узагальнення, висновки, висловлювати власні цінувальні судження.

Ці уміння служать основою для формування предметної математичної компетентності в початковій ланці освіти.»

Якщо з навчальної програми «Українська мова» (для шкіл з навчанням російською мовою) можна дізнатися наступне: «Формуючи українське мовлення у 1 класі, треба враховувати, що до школи діти розмовляли здебільшого російською мовою.

Перебуваючи в російськомовному оточенні (родина, дитячий заклад), діти практично оволоділи орфоепічними й граматичними уміннями та словниковим запасом російської мови (засвоїли від 3500 до 5000 слів). Вони вільно висловлюють думку російською мовою. Таких умінь щодо української мови учні не мають.», то в програмі «Українська мова. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів 1-4 класи (ОНОВЛЕНО)» не сказано, якими знаннями та уміннями повинні володіти діти.

В програмах з природознавства, образотворчого мистецтва, трудового навчання також відсутня інформація про те, які знання та уміння повинні мати діти, які прийшли навчатися до першого класу.

Отже, просліджується відсутність наступності між дошкільною та початковою освітою. Знання та уміння, з якими майбутні учні йдуть до школи, будуть різнитися. Відповідно, діти повинні навчатися за індивідуальними планами.

Але в «Навчальних програмах початкової школи» не зазначено, як вибудувати індивідуальну освітню траєкторію дитини та розробити індивідуальний навчальний план.

Так, в програмі з української мови можна прочитати: «Кількість годин на вивчення кожної теми вчитель встановлює самостійно, орієнтуючись на рівень підготовленості класу.», тобто вчитель повинен спрямовувати свою діяльність перш за все на клас, а не на окремих дітей.

В програмі з математики зазначено: «…Це дозволяє авторам створювати варіативні підручники, а вчителям – складати календарно-тематичний план відповідно до навчально-методичного комплекту, за яким навчаються учні, і з огляду на конкретну навчальну ситуацію у класі та педагогічну доцільність.», що теж орієнтує не на учня, а на клас. Індивідуальний підхід запропоновано лише під час вивчення додаткових тем: «Водночас, передбачено диференціацію змісту навчання: до програми кожного класу подано орієнтовний перелік додаткових тем для можливого розширеного вивчення курсу. Учитель може обирати теми самостійно з огляду на індивідуальні можливості і потреби учнів.»

У програмі з природознавства хоча й зазначено, що «домінуючу роль учитель відводить власним дослідженням та спостереженням школярів…», але, виходячи з програми, це можливо лише за умов організації навчання всього класу: «Кількість годин на вивчення кожної теми учителі визначають, враховуючи підготовленість класу…».

«Я у світі. Навчальна програма для загальноосвітніх навчальних закладів 3-4 класи» пропонує наступне: «Розподіл годин на вивчення кожної теми та вибір конкретного навчального матеріалу залишаються за вчителем.»

Початкова школа готує дитину до подальшого навчання. В Законі України «Про освіту» сказано, що початкова освіта відповідає першому рівню Національної рамки кваліфікацій.

Згідно з законом «Про освіту» набути знання та уміння, які відповідають даному рівню, дитина може, навчаючись за індивідуальним планом. Але в «Навчальних програмах для початкової школи» не передбачено такої освітньої діяльності.

Отже, початкова школа не пропонує учням працювати за індивідуальними навчальними планами. Про участь батьків в розробленні індивідуального навчального плану теж не йдеться.

Базова середня освіта відповідає другому рівню Національної рамки кваліфікацій. Але в «Навчальних програмах 5-9 клас» як і в «Навчальних програмах для початкової школи», не передбачено навчання за індивідуальним планом.

Вчителю рекомендовано орієнтуватися перш за все на клас: «…Серед рекомендованих видів робіт учитель може обрати ті, які вважає найбільш корисними, до того ж він може змінювати теми висловлень у відповідності до інтересів і потреб кожного класу…» («Зміни до програм з предметів гуманітарного циклу. Українська мова. 5-9 класи»). Або «Вчитель самостійно визначає обсяг годин на вивчення окремої теми навчальної програми, за необхідності має право змінювати порядок вивчення тем у межах класу». («Зміни до програм з предметів гуманітарного циклу. Мистецтво. 5-9 класи»).

В «Змінах до програм з циклу точних та природничих наук» можна простежити подібний підхід до організації навчальної діяльності. Індивідуальний підхід до організації навчання простежується лише через те, якими компетентностями оволоділа дитина: «Головним в оновленні програм ми вважаємо перехід до компетентнісного підходу. На перше місце в структурі програми поставлено очікувані результати навчальної діяльності учня. За такого підходу чітко видно, якими компетентностями має оволодіти дитина при вивченні теми. Змістова частина програми в даному разі стає похідною компетентнісної частини. Учителю не потрібно концентрувати увагу на змісті матеріалу, бо у нього є дороговказ – компетентності, якими має оволодіти дитина і під ці компетентності будує виклад навчального матеріалу.» («Зміни до програм з предметів гуманітарного циклу. Географія. 6-9 класи»).

В програмі з української літератури (5-9 клас) сказано: «Загальнонавчальні уміння й навички (ключові компетентності) забезпечують становлення суб’єктності учня-читача, його автономності, яка є осердям компетентнісного навчання. Їх учитель, дбаючи про послідовність і наступність, сам «розписує» у календарно-тематичному плані з урахуванням індивідуальних особливостей учнів конкретного класу.» Отже, вчитель вирішує, орієнтуючись на «Навчальні програми», що і коли будуть вивчати діти.

Яким чином за таких умов можуть бути реалізовані індивідуальна освітня траєкторія та індивідуальний навчальний план? Відповіді на це питання у «Навчальних програмах» та «Змінах до програм» немає.

Але існує нагальна потреба в побудові індивідуальних освітніх траєкторій, навчанні за індивідуальними планами.

Як було сказано вище, індивідуальна освітня траєкторія бере початок тоді, коли дитина знаходиться в дошкільному віці. Знання та уміння дітей відрізняються, як різняться їх психологічні та фізичні особливості. Ці особливості слід враховувати під час розроблення індивідуального навчального плану.

Так, діти з різним типом темпераменту працюють у різному темпі, по-різному реагують. У підручнику Трофімова Ю.Л. «Психологія» зазначено:

«Так, для холеричного темпераменту характерні високий рівень нервово-психічної активності та енергії дій, різкі рухи, а також сила, імпульсивність і яскрава виразність емоційних переживань. Якщо немає адекватного виховання, в рисах поведінки холерика можуть закріпитись такі риси, як нестриманість, гарячковість, нездатність до самоконтролю в емоціогенних умовах.

Сангвінічному темпераменту притаманні висока нервово-психічна активність, різноманітність та багатство міміки й рухів, емоційність, вразливість і лабільність. Водночас переживання сангвініка неглибокі, а його рухливість при негативних виховних впливах призводить до втрати необхідної зосередженості, до поспіху, а іноді й поверховості.

Меланхолійний темперамент пов'язується з низьким рівнем нервово-психічної активності, стриманістю та приглушеністю моторики й мовлення, значною емоційною реактивністю, глибиною і стійкістю почуттів при слабкому зовнішньому їх виявленні. Тому за недостатнього виховного впливу в меланхоліка можуть розвинутися підвищена емоційна вразливість, замкненість і відчуженість, схильність до тяжких внутрішніх переживань, які не відповідають об'єктивній дійсності.

Флегматичний темперамент характеризується такими ознаками поведінки, як низький рівень активності та невміння переключатись, повільність і спокій у діях, міміці та мовленні, рівність, сталість, глибина почуттів і настроїв. При неадекватному вихованні у флегматика можуть розвинутися такі негативні риси, як млявість, збідненість та слабкість емоцій, схильність лише до звичних дій».

У підручнику «Загальна психологія» (автори: О.В.Скрипченко, Л. В. Долинська, З.В.Огороднійчук та ін.) сказано: « Прикладом того, як учитель має враховувати певні риси темпераменту в процесі роботи з дітьми різного темпераменту, може бути дослідження B.C. Мерліна. Автор спостерігав двох учнів початкової школи з різним темпераментом та однаково позитивним ставленням до навчання. Він дав такі характеристики учням:

Учень М.: Рухи мляві, слабкі та невиразні, на уроках спокійний, не кричить. Сидить завжди в одному й тому самому положенні, постійно щось тримає та крутить у руках. Коли його викликають, то повільно виходить до дошки. Відповідає голосно, але повільно. Якщо перервати відповідь, хлопчик соромиться, голос його стає глухим та тихим - такий стан залишається надовго. Настрій коливається між пригніченим та спокійно-веселим. У цього хлопчика меланхолічний темперамент.

Учень Ш.: Рухи швидкі та жваві. Під час уроку постійно змінює позу, безперервно розмовляє з іншими учнями. Дуже активний. На будь-яке запитання вчителя піднімає руку та відповідає, не турбуючись, правильно чи неправильно. Говорить голосно, швидко. На перервах ніколи не сидить на місці, бігає по коридорах, бореться з хлопцями. Переважає веселий, життєрадісний, але швидко мінливий настрій. Характерні дуже виразні та сильні емоційні реакції. Нестриманий та непосидючий. Це хлопчик холеричного темпераменту.»

Отже, з огляду на психофізіологічні особливості дітей, існує вірогідність зовнішнього тиску у вигляді навчального навантаження, адже навчання відбувається за єдиними для всіх «Навчальними програмами». Занадто велике для певної дитини навчальне навантаження може дати зовні ефектні результати, наприклад, високий темп читання, швидкість письма тощо. Але таке навчання може призвести до психосоматичних розладів, загальмувати особистісний та фізичний розвиток дитини.

Саме тому дитина повинна навчатися за індивідуальним навчальним планом, завдяки якому зможе працювати в комфортному для себе темпі, опрацьовуючи навчальний матеріал відповідного рівня складності.

Індивідуальний навчальний план не є сталим за формою. Його доцільно коригувати відповідно до виявлених знань, умінь, потреб дитини.

Реалізації освітньої траєкторії та індивідуального навчального плану допоможе також організація освітнього середовища.

Доцільно, щоб на початковому етапі навчання (1-2 клас) предмети були згруповані. Вчитель зможе, орієнтуючись на дітей, створювати комфортне для них освітнє середовище. Перерви робити тоді, коли цього будуть потребувати діти, добирати такі форми роботи, які будуть комфортними для учнів. Така діяльність допоможе формуванню індивідуальної освітньої траєкторії, адже в комфортному освітньому середовищі педагог зможе виявити інтереси, потреби учня/учениці.

Освітнє середовище буде сприятливим для всебічного розвитку, якщо дитині за необхідності буде доступною допомога тьютора. В індивідуальному освітньому плані такого учня/учениці доцільно зазначити, що дитина може виконувати самостійно, а за яких умов потребує підтримки. Таким чином, буде створено можливість поступово розширювати «зону найближчого розвитку» (те, що дитина виконує з допомогою вчителя/ тьютора), а слідом, відповідно, буде збільшуватись і «зона актуального розвитку» (знання та навички, якими дитина впевнено користується). Можливість скористатися послугами тьютора повинні мати всі діти, які мають в цьому потребу.

Дитина за підтримки батьків або осіб, які піклуються про неї, вчителя/ тьютора бере участь у розробленні свого індивідуального навчального плану. Батьки або особи, які піклуються про дитину, також повинні реалізувати своє право на участь в його розробленні. Діти повинні мати можливість вибрати не лише навчальну дисципліну, а й рівень складності.

Певні теми здобувачі освіти можуть вивчати вдома. Якість навчання буде вищою, якщо їм буде доступною онлайн-освіта. Для цього слід створити мережу освітніх онлайн-платформ.

Перепоною на шляху реалізації індивідуальної освітньої траєкторії є класно-урочна система, яка стандартизує підхід до навчання і суттєво звужує можливість працювати за індивідуальним навчальним планом. Діти не можуть працювати в комфортному для них темпі, обмежені у виборі навчальних дисциплін та їх складності. Це породжує психосоматичні розлади, демотивує стосовно набуття знань.

За умови скасування класно-урочної системи з третього класу можливим є навчання, яке побудоване на вивченні дитиною однієї навчальної дисципліни (або двох-трьох) протягом дня. Таким чином, буде створене освітнє середовище, в якому учні набувають знання з певної навчальної дисципліни не уривками («один урок – один параграф»), а вивчаючи тему. Тему протягом навчального дня можна розглядати як з позиції теорії, так і практично, експериментально.

Предмети, пов’язані між собою, доцільно не відокремлювати один від одного («Українська мова», «Українська література» тощо), а, навпаки, об’єднувати («Українська мова і література»).

Замість уроків можна працювати за навчальними днями - «Математика», «Іноземна мова» тощо. Можливо поєднувати протягом навчального дня дві або три пов’язаних між собою навчальних дисципліни, наприклад, «Образотворче мистецтво» та «Музичне мистецтво».

За умов такого підходу домашні завдання будуть добровільними, творчими, тобто такими, що сприяють розвитку пізнавальної мотивації.

Даний підхід є гнучким. Він створює умови, які є комфортними для тих, хто вибрав навчання вдома. Діти також зможуть за бажанням або потребою відвідувати заняття в школі.

Такий освітній підхід допоможе не лише покращити знання учнів, а й створить можливість для розвитку навичок соціальної взаємодії.

Навчання за предметними днями доцільно продовжувати й надалі.

Для створення комфортних психологічних умов і розвитку та корекції комунікативних процесів необхідно, щоб у школі було два психологи, один з яких супроводжує учнів початкової школи. Психолог допоможе розробити оптимальний індивідуальний навчальний план з урахуванням психологічних особливостей.

Важлива роль у реалізації індивідуальної освітньої траєкторії та індивідуального навчального плану належить вчителям-фасилітаторам. «Фасилітація (facilitation) - це професійна організація процесу групової роботи, спрямована на прояснення і досягнення групою поставлених цілей. Процес фасилітації призводить до підвищення ефективності групової роботи, залучення та зацікавленості учасників, розкриття їх потенціалу.» Завдяки фасилітації освітній процес сприяє особистісному зростанню дітей, адже за таких умов учні є активними суб’єктами навчальної діяльності. Діти не лише беруть участь у розробках індивідуальних навчальних планів, а й активно працюють згідно з ними.

Отже, щоб здобувачі освіти реалізували право набувати знання та уміння згідно з Законом України «Про освіту», необхідно зробити наступні кроки в напрямі реалізації індивідуальної освітньої траєкторії та індивідуального навчального плану.

Рекомендації.

1. Забезпечити наступність між дошкільною та початковою освітою - індивідуальна освітня траєкторія бере початок під час набуття дитиною знань та умінь в дошкільному віці.

2. Передбачити в штатному розписі закладу освіти посаду тьютора з відповідною кількістю штатних одиниць.

3. Згрупувати навчальні предмети, які веде вчитель початкових класів, (1-2 клас). Це створить умови для виявлення особливостей дитини, які будуть враховані під час розроблення індивідуального навчального плану.

4. Скасувати класно-урочну систему як застарілу. Це надасть можливість дітям працювати в комфортному темпі, що позитивно вплине на психологічне здоров’я.

5. Здійснювати освітній процес за системою «предметні дні». Навчання за цією системою створить можливість ефективно будувати індивідуальну освітню траєкторію.

6. Створити мережу платформ для онлайн-освіти, що буде сприяти покращенню освітнього процесу і зробить загальнодоступними форми освіти такі як дистанційна, мережева, екстернатна, сімейна (домашня). Це надасть можливість ефективної навчальної діяльності відповідно до індивідуальної освітньої траєкторії здобувача освіти.

7. Організувати та провести тренінги для вчителів з навчання навичкам фасилітації. Дана комунікативна складова буде сприяти реалізації індивідуальних навчальних планів здобувачів освіти за умов групової роботи.

Посібник з розвитку критичного мислення учнів

Переважна більшість педагогів прагне змінити практику своєї роботи, аби сприяти активному навчанню учнів і розвитку в них критичного мислення. Вони хочуть, щоб учні не просто запам’ятовували навчальний матеріал, а й запитували, досліджували, творили, вирішували, інтерпретували та дебатували за його змістом.

Таке навчання сьогодні вважається "найкращою практикою". Дослідження показують, що саме на активних заняттях - якщо їх орієнтовано на досягнення конкретних цілей і добре організовано - учні засвоюють матеріал найбільш повно і з користю для себе. Фраза "найбільш повно і з користю для себе" означає, що учні думають про те, що вони вивчають, застосовують це в ситуаціях реального життя або для подальшого навчання та можуть продовжувати навчатися самостійно.
Навчання, результати якого можна використовувати, причому протягом значного часу, - це набагато ефективніший̆ шлях використання часу, ресурсів педагога й суспільства, аніж навчання, що залишає учнів пасивними, стомлює вчителя одноманітністю і результати якого швидко забуваються, оскільки вони не розвиваються та не використовуються на практиці.
Посібник "Технології розвитку критичного мислення учнів" присвячено практиці живого викладання, наслідком якого є активне навчання та критичне мислення. У ньому демонструється та пояснюється ціла низка добре організованих стратегій̆ роботи вчителя, які сприяють активному навчанню учнів і створюють умови для цього.
У книзі представлено методи викладання та навчання, що можна використовувати, починаючи зі старших класів початкової̈ школи і протягом навчання в середній̆ ланці школи. Їх можна застосувати на матеріалі всіх предметів навчального плану середньої̈ школи, включаючи вивчення міждисциплінарних питань, тобто важливих сучасних проблем, які нелегко вкласти в рамки якоїсь однієї̈ дисципліни.

Водночас представлені в посібнику численні приклади з практики навчання допоможуть вам сформувати власні судження про такий̆ спосіб викладання та навчання, а також сприятимуть використанню цих методів.

Гриневич пообіцяла вигризати зарплати для вчителів

Міністр освіти і науки Лілія Гриневич заявила, що має намір добиватись підвищення заробітних плат для українських учителів.

Про це вона сказала, коментуючи інформацію ЗМІ про від'їзд з країни заслуженої вчительки України, переможниці всеукраїнського конкурсу «Учитель року – 2016» у номінації «Іноземна мова» Віолетти Македон, повідомляють Українські новини.

«Я знаю цю ситуацію... Це для мене ще більша мотивація йти і вигризати зарплату для вчителів», - сказала Гриневич під час зустрічі з освітянами Закарпатської області.

ЗНО з іноземних мов. Демонстраційні тести 2018 року

Український центр оцінювання якості освіти опублікував демонстраційні варіанти тестів зовнішнього оцінювання з іноземних мов, що аналогічні тим, які будуть запропоновані учасникам тестування у 2018 році.

Зокрема, центром опубліковані демонстраційні тести з англійської, німецької, французької та іспанської мов.

Публікація демонстраційних тестів має сприяти підготовці учасників до зовнішнього незалежного оцінювання з іноземних мов, а також ознайомити їх із структурою тесту.

Також випускники, які мають намір складати тести з іноземних мов, можуть прослухати фрагменти текстів частини «Аудіювання», що буде введена до складу тестів у 2018 році.

Улюблені книги завжди можуть бути під рукою

Останнім часом кількість людей, які читають, стрімко збільшується. Багато хто навіть читає кілька книг одночасно, що не дуже зручно робити поза домом. Не хочеться весь час тягати важкі книжки з собою в рюкзаку або сумці. Що вже говорити про студентів або інших людей, яким необхідно постійно навчатися чомусь новому, а значить - багато читати.

Значно спростити життя в такій ситуації може електронна книга - це фактично бібліотека у вас у кишені. Але все ж потрібно підкреслити кілька речей, на які варто звернути увагу при виборі пристрою.

Екран

Читалка може бути з екраном, виконаним за технологією електронного чорнила (e-ink), а може бути з рідкокристалічним IPS дисплеєм. Але тоді ви маєте справу з планшетним комп'ютером з вельми обмеженим функціоналом. Е-ink дисплеї завдяки тому, що вони формують зображення, використовуючи відбите світло (явище електрофорезу), на відміну від звичайних дисплеїв, які використовують для цього просвіт матриці, значно економлять заряд пристрою. Фактично читалка витрачає енергію лише на формування нової сторінки, що дозволяє їй служити на одному заряді приблизно місяць. Крім того, відсутність мерехтіння у таких екранів значно подовжує час комфортного читання. Якщо раніше читалки керувалися за допомогою звичайних кнопок, то зараз більшість пристроїв устатковані ємнісними touch екранами. Це значно спрощує роботу з книжкою.

Формати документів

Варто відразу обирати собі читалку, яка підтримує найбільшу кількість форматів документів. Наприклад, PocketBook 626 Touch Lux 3. Цей пристрій здатний відкривати файли наступних форматів: epub (drm), pdf (drm), fb2, txt, html, doc, docx, rtf, chm, djvu, tcr, prc (mobi), epub , pdf, fb2.zip, htm, acsm.

Пам'ять

Середній вбудований обсяг пам'яті надійних виробників близько 8 Гб, як в нашій PocketBook 626. Крім того, пам'ять можна розширити, використовуючи SD-карту, зазвичай до 32 Гб і вище. Цього вистачить для зберігання невеликої районної бібліотеки. Вибираючи читалку, зверніть увагу на обсяг оперативної пам'яті: досить «спритні» книжки вміщують не менш 256 Гб.

Операційна система і додаткові зручності

Більшість читалок працюють на різних модифікаціях Linux-a, мають вбудований словник іноземних мов, календар, годинник, можливість виходу в Інтернет і магазин електронних книг.

Підключення до мережі здійснюється за допомогою технології бездротового зв'язку WiFi. Заряджаються читалки через роз'єм micro-usb, зазвичай використовують просту одноамперную зарядку. Незважаючи на досить невелику ємність вбудованої літій-іонної батареї (в PocketBook 626 всього 1500 мАг), цей пристрій здатний прослужити близько місяця без підзарядки в режимі читання. Важливим показником є вага читалки: у PocketBook 626 - вона становить всього 208 г, що відповідає вазі звичайної кишенькової книжки.

Таким чином, використання електронних книг зробить вашу роботу з літературою ефективнішою, а ваш відпочинок значно комфортніше.

Школи мають самі вирішувати питання шкільної форми

Питання щодо запровадження шкільної форми в освітньому закладі регламентується статутом школи та правилами внутрішнього розвитку. Про це повідомили у Міністерстві освіти у відповідь на звернення Громадської організації «Батьки SOS».

Разом з тим у відомстві зазначають, що законами України не встановлено обов'язкове запровадження шкільної форми у закладах загальної середньої освіти, а згідно із новим законом «Про освіту» держава гарантує академічну, організаційну, фінансову і кадрову автономію закладів освіти.

У Міносвіти також зазначили, що батьки школярів мають право долучатись до вирішення організаційних питань стосовно запровадження шкільної форми.

Основну сесію ЗНО-2018 відкриють тести з математики

ЗНО-2018 відкриє тестування з математики. Останньою випускники складатимуть хімію. Реєстрація на незалежне оцінювання розпочнеться в лютому, повідомили в департаменті освіти і науки ДніпроОДА.

Реєстрація на участь у ЗНО триватиме з 6 лютого до 19 березня 2018 року. Дедлайн зміни реєстраційних даних – 2 квітня.

До кінця квітня всі зареєстровані учасники отримають на своїх інформаційних сторінках запрошення-перепустки, у яких будуть зазначені час і місце проведення тестувань.

Окремі категорії осіб, зокрема, АТОвці та переселенці, які не могли зареєструватися в основний період, зможуть це зробити з 3 до 21 травня. Для них передбачена додаткова сесія ЗНО.

Основна сесія ЗНО триватиме з 22 травня до 13 червня.

Тести з математики заплановані на 22 травня, української мови й літератури – 24 травня, іспанської, німецької, французької мов – 29 травня, англійської мови – 1 червня.

Тестування з біології відбудеться 4 червня, історії України – 6 червня, географії – 8 червня, фізики – 11 червня, хімії – 13 червня.

Результати незалежного оцінювання з української мови і літератури, іноземних мов, математики, біології будуть оголошені до 15 червня, з історії України, географії, фізики та хімії – до 21 червня.

Підсумки розмістять на інформаційних сторінках учасників тестування

Тести ЗНО з іноземних мов не ділитимуть на рівні В1 та В2

У 2018 році при проведенні зовнішнього незалежного оцінювання з англійської, іспанської, німецької та французької мов передбачено використання предметних тестів, які міститимуть завдання двох рівнів складності: академічного та профільного, а не рівня В1 та рівня В2, як передбачалося раніше. Відповідні зміни передбачені наказом Міністерства освіти і науки, що зараз перебуває на реєстрації у Міністерстві юстиції.

В Українському центрі оцінювання якості освіти відмову тестування за рівнями В1 та В2 пояснюють тим, що у процесі затвердження переліку конкурсних предметів для вступу на навчання до вишів запиту на різнорівневі тести не надходило.

«У 2015 році в Україні був досвід запровадження дворівневих тестів з української мови і літератури, математики. Однак, лише кілька вишів у своїх Правилах прийому визначили необхідність подання сертифікатів поглибленого рівня. І цього року ситуація повторилася: у процесі затвердження Переліку конкурсних предметів для вступу на навчання від закладів вищої освіти запиту на різнорівневі тести не надходило. Крім того, окремі члени робочої групи з підготовки Умов прийому на 2018 рік відмітили, що впровадження різнорівневих тестів зумовлює нерівні умови для абітурієнтів, – наголошує директор УЦОЯО Вадим Карандій.

За його словами, є й інший аспект: Український центр оцінювання якості освіти не вимірює рівня володіння іноземною мовою, а оцінює рівень навчальних досягнень. «Передусім, тест ЗНО, – це інструмент, який має чітке завдання: проранжувати або вибудувати рейтинг абітурієнтів, які хочуть вступати до вищих навчальних закладів. Запит Міністерства освіти і науки України щодо визначення об’єктивної оцінки результатів вивчення іноземної мови на рівні стандарту (академічному) або профільному рівні, – дещо інше завдання, однак ми з ним упоралися», - зазначає Карандій.

В Українському центрі оцінювання якості освіти повідомили, що зміст і складність завдань тестів відповідатиме Програмі зовнішнього незалежного оцінювання, що враховує специфіку вивчення іноземної мови на рівні стандарту та на профільному рівні.

Випускники 2018 року, які оберуть іноземну мову як предмет державної підсумкової атестації, отримають результат ДПА залежно від рівня, на якому вони цю мову вивчали.

Для тих учасників тестування, хто вивчав мову на профільному рівні, оцінкою за ДПА буде результат виконання всіх завдань тесту.

Для визначення оцінки ДПА випускників 2018 року, які вивчали іноземну мову на рівні стандарту або академічному рівні, не враховуватимуться завдання 33–38 із частини «Читання» і 39–48 з частини «Використання мови», що вимагають глибших знань іноземної мови. Ці завдання враховуватимуться для визначення оцінки ДПА випускникам, які вивчали іноземну на профільному рівні.

Для вчителів: сертифікат про публікацію за 5 днів

Всеукраїнський каталог педагогічних матеріалів "Відкритий урок: розробки, технології, досвід" пропонує вчителям опублікувати на своїх сторінках власні матеріали та отримати відповідний сертифікат про публікацію, що може бути використаний під час атестації.

Сертифікати на публікацію матеріалів у каталозі «Відкритий урок: розробки, технології, досвід», що отримуються вчителями в рамках проведення Форуму педагогічних ідей «Урок», надсилаються протягом п’яти робочих днів.

У кожному сертифікаті міститься коротка анотація на матеріал та інформація про публікацію матеріалу у каталозі, а також дані автора чи авторів. 

Усі сертифікати надсилаються звичайною поштою протягом п’яти днів із дня отримання матеріалу, заяви та передплатної квитанції на каталог «Відкритий урок» відповідно до умов проведення форуму.

Всім авторам надсилається повідомлення про відправлення сертифікату електронною поштою. Також, автори можуть дізнатися про статус поштового відправлення, переглянувши власну публікацію у розділі Форум «УРОК» на нашому сайті. Сертифікати надсилаються на поштову адресу, зазначену в заяві учасника форуму.